Вопрос — ответ [11-21] - Вопрос — ответ - Журнал "Виноград. Вино" - Каталог статей - Приватний сайт Кисленко Оксани Володимирівни
 
Вход

Регистрация
Главная
 
Кисленко Оксана Володимирівна 
Меню сайта
Категории каталога
Проблемы отрасли [1]
Вопрос — ответ [7]
Советы опытных виноградарей [4]
Лучшие сорта [3]
Азбука виноградаря [1]
(терміни та визначення у виноградарстві)
Немного истории [1]
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 154
Главная » Статьи » Журнал "Виноград. Вино" » Вопрос — ответ

Вопрос — ответ [11-21]
Шановна редакціє! Поясніть, будь ласка, в яких випадках застосовують горизонтальний кордон і для чого це роблять?
К.Піскун,м. Полтава
У різних регіонах України виноградарі надають кущам певної форми, що найбільше відповідає біологічним особливостям сорту, клімату, ґрунтовим умовам і зручності догляду за насадженнями. Так, в укривній зоні виноградарства, де кущі на зиму слід укривати землею, набуло поширення безштамбове віялове формування, що забезпечує добре перезимування рослин, пластичне під час обрізування і дає змогу отримувати високі врожаї винограду. У зонах, де виноградники на зиму не вкривають (а це більша частина виноградарських районів України), в останні десятиріччя застосовують високоштамбове кордонне формування. За такого формування кущі мають по 1—2 штамби заввишки від 80 до 120 см. Від голови штамба відходять 1—2 або 3—4 постійних рукави (плечі кордону), на яких розташовуються до 7—8 ріжків з плодовими ланками. Ріжки розташовуються на рукавах на відстані 25—30 см один від одного. Кожен ріжок несе на собі плодову ланку, яка складається із сучка заміщення з 2—3 вічками та плодової стрілки. Плодова стрілка залежно від біологічних особливостей сорту має від 4 до 8—9 вічок. Високоштамбові віялові формування дають змогу знизити ймовірність пошкодження зеленого приросту ранньовесняними заморозками і вічок низькими температурами у зимовий період, створюють можливість підвищувати навантаження кущів вічками і отримувати високі врожаї. На них можна застосовувати механізми під час обрізування, чеканки зелених пагонів і збирання врожаю. За такого формування врожайність кущів на 25—40% вища, а затрати праці по догляду за насадженнями зменшуються на 30—40% порівняно з приземкуватими формуваннями.

Що таке листопад?Осінь — перехідний період у житті виноградної рослини, що має свої особливості та вимагає від господарів виконання певних агротехнічних заходів. Розкажіть, будь ласка, детальніше про листопад винограду. В чому його особливості?
М.Приходько,м. Миколаїв
Виноградна рослина протягом року проходить шість фаз розвитку. Під час останньої відбувається обпадання листя, тобто листопад. У цей час припиняється ріст пагонів і починається інтенсивне їх визрівання. Слід зазначити, що визрівання пагонів не пов’язане із строками достигання ягід і залежить здебільшого від сили їхнього росту. Під час визрівання пагонів у них відбуваються значні зміни. Так, вони поступово набувають жовто-коричневого кольору, іноді з пруїновим нальотом, кількість вологи в пагонах значно знижується, змінюються морфологічні, анатомічні та біохімічні процеси. В них накопичується запас крохмалю й цукру, утворюється корковий камбій і підвищується зимостійкість пагонів і вічок. Залежно від сорту вічка витримують морози від 16 до 25оС, а пагони – від 20 до 27оС. Зимостійкість вічок і пагонів нових комплексностійких сортів буває навіть вищою, а в амурського дикого винограду вічка витримують морози до 30оС і більше. Листопад у сортів з коротким періодом вегетації відбувається рано, іноді навіть до настання осінніх приморозків. Це так званий природний листопад. У сортів з довгим періодом вегетації, як правило, майже не спостерігається природного листопаду, а листя обпадає лише після пізньоосінніх приморозків або перших зимових морозів. В укривній зоні виноградарства кущі вкривають на зиму землею приблизно на початку жовтня, не очікуючи листопаду, тобто з листям на лозах. А на тих рослинах, де замість звичайного укривання застосовують високе підгортання кущів без знімання зелених пагонів із шпалери, листки продовжують асимілювати до настання морозів. Під час цієї, шостої, фази вегетації винограду закінчують збирати врожай, вносять добрива, заготовляють чубуки для розмноження сортів, виконують глибоку оранку і вологозарядковий полив.

Шановна редакціє! У Вашому журналі не так часто, як мені хотілося б, зустрічаються поради щодо виготовлення вина в домашніх умовах та позбавлення його різних вад. Розкажіть, будь ласка, про процес виморожування. Для чого його застосовують?
С.Зайченко,Запорізька обл.
Виморожування вина у промисловій практиці не застосовують, а в домашньому виноробстві за необхідності воно може стати у нагоді. Виморожування вина — це процес, коли готове вино взимку виносять на певний час на повітря і ставлять на відкритому місці (не в підвалі). Під впливом низької температури в ємкостях починає замерзати вода. Шар водяного льоду наростає спочатку на внутрішніх стінках, а потім усе збільшується. Саме ж вино не вимерзає і залишається всередині льоду. Пробивши верхню льодову кірку, рідину зливають. У такий спосіб можна отримати концентрованіше й міцніше вино, що міститиме вищий процент спирту та інших складових, зокрема дубильних речовин, амінокислот тощо. Виморожені вина зберігаються значно довше.

Розкажіть, будь ласка, якою має бути оптимальна довжина стрілок – на 4—6 чи 7—10 вічок? Можливо це залежить від певних сортів? Хотілося б також дізнатися, чи потрібно диференціювати довжину стрілок залежно від ступеня розвитку пагонів?
І.Якименко,м. Кіровоград
Встановити правильне навантаження, яке найбільше відповідало б стану кущів, допомагає аналіз врожайності за минулі роки на даній ділянці, плодоносності пагонів і середньої маси грона даного сорту, цукристості винограду, довжини пагонів і ступеня їхнього визрівання, а також агротехніки, яку застосовували в минулі роки і запланували на наступний рік. Зокрема, слід враховувати, що на добре зволожених ґрунтах плавнів у лісостепових і поліських районах, а також при зрошенні навантаження має бути значно більшим, ніж на виноградниках, де в ґрунті немає значного запасу вологи. Своєчасний і правильний обробіток ґрунту, старанний догляд за рослинами, внесення добрив і підживлення, систематична боротьба з шкідниками та хворобами забезпечують кращий ріст кущів і дають можливість залишати на них більшу кількість вічок. Варто зазначити, що на кущах, посаджених рідко, також залишають більше вічок, ніж на висаджених густо. Отже, виноградний кущ потребує певного формування, що відповідатиме грунтово-кліматичним умовам і буде зручним для праці на винограднику. Окрім створення певної форми, кущі винограду щороку обрізують, відповідно навантажуючи однорічними пагонами, вічками, врожаєм. Без такого підрізування кущі винограду з часом перевантажуватимуться пагонами й гронами. Останні поступово дрібнішатимуть, їхнє достигання затягуватиметься, а відтак – виноград втрачатиме якість. Щоб кущі добре плодоносили і давали високоякісний виноград, їх слід щороку до набубнявіння бруньок обрізувати, залишаючи плодову ланку, що складається із сучка заміщення, який звичайно обрізують, залишаючи два вічка і плодову стрілку з 4—6 чи 7—10, а то й 12 вічками. Довжина плодової стрілки залежить від біологічних особливостей сорту і ступеня розвитку однорічного пагона. Столові сорти звичайно обрізують коротше, бо за короткого обрізування розвиваються більші грона і ягоди, що надає їм привабливішого вигляду і вони краще достигають. Є група сортів, які здатні формувати плодоносні бруньки у нижній частині пагона. Такі сорти нині прийнято обрізувати коротко — на 4—5 вічок. Це дає змогу заощадити час, уникнувши горизонтального підв’язування плодових стрілок обрізаних довше – на 10—12 вічок. Горизонтально підв’язують довгі плодові стрілки з метою боротьби з полярністю, тоді рівномірно розвиватимуться вічка по всій довжині пагона. Без горизонтального підв’язування бруньки, що розташовані нижче, не розвиваються або слабо ростуть. Коротко обрізати можна сорти Каберне, Одеський чорний, Аліготе і столові сорти з великими ягодами – Ранній Магарача, Королева виноградників, Сенсо, Чауш тощо. У столових сортів, які мають менші грона (Перлина Саба, Іршаї Олівер, Мадлен Анжевин, Мускат Оштонель тощо), плодові стрілки можна обрізати на 7—8 вічок. Довшого обрізування потребують і такі поширені сорти, як Ркацителі, Матраса, Тильтикурук та ін. Головне, що слід обов’язково враховувати, визначаючи довжину обрізування, — це сила росту однорічних пагонів. На плодоношення залишають добре розвинуті пагони завтовшки 7—10 см. Пагони меншої товщини обрізають коротше, товстіші – довше.

Чи пов’язане сильне ураження виноградних кущів бактеріальним раком із зимовим пошкодженням рослин і що робити з раковими наростами?
С.Буряк,Дніпропетровська обл.
Після зимових пошкоджень іноді спостерігається сильне ураження кущів бактеріальним раком. Збудником бактеріального раку є бактерії, які знаходяться у ґрунті й уражують, окрім виноградних рослин, багато інших деревних порід. Ракові пухлини виникають у місцях механічних пошкоджень або морозобійних тріщин (найчастіше на штамбах і рукавах) і мають вигляд пухлин, наростів (рис. 1). За значного ураження бактеріальним раком кущі відстають у рості, слабшають і гинуть. У щепленій зоні виноградарства дуже часто уражуються саджанці винограду ще в шкілці, у місцях зрощення підщепи з прищепою. Такі саджанці не слід висаджувати на постійне місце, бо ракові пухлини розростаються по колу зрощення, “переїдаючи” штамбик, і кущі на 5—6-й рік гинуть. Майже всі європейські сорти не стійкі до бактеріального раку, особливо чутливий до нього сорт Каберне, трохи менше — Ркацителі. В укривній зоні виноградарства слід добре вкривати кущі на зиму, щоб запобігти пошкодженню морозами. Під час застосування механізації на виноградниках не слід допускати пошкоджень кущів ґрунтообробними механізмами. Не можна заготовляти чубуки з виноградників, які заражені бактеріальним раком. Восени або навесні ракові нарости треба ретельно зчистити, видалити з виноградника, а уражені місця змастити 5%-ним розчином нафтенату міді, який готують з автолу, зеленого мила і мідного купоросу. Для виготовлення 10 л препарату беруть 8 л автолу, 2 л зеленого мила, 1 кг мідного купоросу. Мило розчинюють у 5 л води. У такій же кількості води, але в іншому посуді розчинюють мідний купорос, потім обидва розчини підігрівають до кипіння і киплячий розчин мідного купоросу вливають невеликою цівкою у розчин зеленого мила. Під час зливання розчин перемішують дерев’яною мішалкою. Густу зелену масу, яка утворилася, після відстоювання відділяють від води. Після цього в окремому посуді підігрівають автол. Коли він закипить, до нього дадають приготовлений раніше розчин, ретельно перемішують і отримують темно-зелену масу, що нагадує домашній сир. Це і є нафтенат міді. Для його приготування слід користуватися тільки мідним або емальованим посудом. Для лікування бактеріального раку можна використовувати карболінеум у нерозчиненому вигляді. Цим препаратом, як і нафтенатом міді, змащують місця, де були видалені ракові нарости. На елітних ділянках винограду хворі кущі викопують і спалюють.

Я винороб-початківець, тому звертаюся до вас із запитанням.Під час виготовлення вина в домашніх умовах у мене виникла проблема. Виявляється, не всі ягоди та плоди однаково добре “віддають” сік. Чи можна цьому якось зарадити?
С.Михайленко,м.Кривий Ріг
М’язга таких плодів і ягід як сливи, алича, горобина, ожина, чорниці, вишні, аґрус, смородина важко віддає сік. Тому краще до неї додавати 25 % гарячої води з температурою 65-70оС. Суміш ретельно перемішують і підігрівають при такій температурі протягом 25-30 хвилин. Потім знімають з вогню, дають охолонути приблизно до 30-40оі лише після цього м’язгу пресують. Її також можна підігріти, опустивши посуд у каструлю з гарячою водою. Сік, який вичавлюють, має насичене гарне забарвлення і приємний аромат.

З чого починається створення форми?Розкажіть, будь ласка, з чого починається створення форми куща. Можливо, існують якісь певні особливості.
Ф.Крячко, м.Канев
Безумовно, створення форми починається з виведення штамба. Для цього протягом перших двох років життя на кущі вирощують один або два (відповідно до кількості штамбів) найрозвинутіших пагони. Щоб стимулювати їхній сильний ріст, під час обрізування за­лишають по 2—3 вічка. Варто також застосувати кореневе підживлення рідкими добривами. При виконанні зелених операцій видаляють пасинки, а пагонам відразу надають вертикального положення, підв'язуючи їх до кілків або до дроту шпалери. З метою прискорення виведення форми після досягнення пагонами необхідної для створення штамба довжини, їхні верхівки прищипують, внаслідок чого розвиватимуться пасинки на верхівках пагонів. Наступного року їх використовують для формування основи кордонів або рукавів, залишаючи на них по 3—4 вічка. Згодом, у наступні роки, кордони або рукави дорощують у довжину до середини відстані між сусідніми кущами. Але не слід забувати своєчасно видаляти всі бокові пагони у зеленому стані на штамбах, бо запізніле зрізування їх секаторами призводить до утворення ран, які послаблюють ріст кущів і зменшують їх довговічність.

Минулого року наші яблуні вродили на славу — і самі куштували, і сусідам роздавали. А ще вирішили зробити яблучне вино. Щоправда, вийшло воно у нас посереднє за смаком. Розкажіть, будь ласка, чи всі сорти яблук можна використовувати для виготовлення вина? І, мабуть, є ще якісь секрети, які слід враховувати.
І.Скурихін,Миколаївська обл
Якщо у вас обмежена кількість цукру, то для виготовлення яблучного вина краще брати найцукристіші сорти яблук. Хоча використовувати можна будь-які, навіть дички, але тоді треба додавати набагато більше цукру. Щодо особливостей, то процес отримання яблучного вина відзначається повільним початком бродіння. Це пояснюється тим, що вміст азотистих речовин у соку незначний порівняно з іншими плодами. Фахівці радять змішувати яблучний сік з іншими. Наприклад, вишневим, малиновим, черешневим, сливовим або чорносмородиновим, які багатші на білок. Співвідношення – 2:1 або 3:1. Таке змішування соків, крім цього, позитивно впливатиме у майбутньому на стабільність вина.

Шановна редакціє! Звертаюся до вас із проханням. Розкажіть, будь ласка, у чому переваги високоштамбового виноградника.
В.Терещенко,Черкаська обл.
Високоштамбовий виноградник має багато переваг. Тут створюються сприятливі мікрокліматичні умови. Зокрема, раціональне розміщення пагонів і листя позитивно впливає на їхнє освітлення, збільшується енергія фотосинтезу, посилюється провітрювання кущів, а відтак, зменшується ураження кущів такими хворобами як мільдью та сіра гниль. Обсяг багаторічної деревини на високоштамбовому винограднику значно більший, що сприяє збільшенню запасу поживних речовин, які підвищують плодоносність пагонів. Лози виноградних кущів та вічка стійкіше переносять зниження температур завдяки доброму визріванню пагонів і вищому розташуванню від землі основної маси приросту, де створюється порівняно кращий температурний режим повітря взимку. Менш небезпечними також стають ранні осінні та пізні весняні приморозки, бо температура повітря на висоті 100-120 см від землі звичайно вища, ніж на поверхні ґрунту. За високоштамбової системи формування можна звести до мінімуму виконання таких операцій із зеленими частинами куща, як прищипування верхівок пагонів, чеканка, а інколи й обламування пагонів.

Хочу отримати детальну консультацію спеціаліста з питання, яке мене дуже цікавить: коли найкраще проводити вологозарядковий полив і для чого він потрібен?
О. Петрова,Херсонська обл.
Виноград в Україні вирощують здебільшого в зоні посушливого землеробства. Це рослина, яка значно краще від інших сільськогосподарських культур витримує посуху, але чутливо реагує на зрошення — врожайність кущів підвищується у 1,5—2 рази порівняно з богарним виноградарством. В Україні академіком А.Д.Лянним і доктором сільськогосподарських наук І.В.Шевченко в ІВіВ ім. В.Є.Таїрова розроблена технологія вирощування зрошуваного виноградника, згідно з якою встановлено, коли саме вегетаційні та вологозарядкові поливи є найнеобхіднішими для виноградних рослин. У практиці застосовують різні види поливів: по борознах, борознах-щілинах, дощування, підземне і крапельне зрошення. Найпоширенішим з них є полив по борознах, але найефективнішим – крапельне зрошення, яке забезпечує отримання врожаю до 20 т з 1 га за найменших витрат води. Для отримання високих урожаїв винограду (15—25 т/га) необхідно від 4,5 до 6 тис. м3/га води. Найбільша потреба його у воді спостерігається приблизно з другої половини червня до вересня, тобто у період інтенсивного росту і початку достигання ягід. За вегетацію звичайно поливають 2—3 рази: двічі ранні й середні сорти й тричі —пізні. На звичайних та південних чорноземах норма поливу коливається у межах від 870 до 900 м3/га, на супіщаних, дерново-піщаних ґрунтах – від 530 до 870 м3/га. Вперше поливають після закінчення цвітіння винограду, тобто приблизно в середині червня, вдруге – у другій декаді липня, втретє – у першій—другій декадах серпня. Не слід поливати виноград під час достигання ягід, оскільки закінчується ріст шкірки ягоди. І коли кущі рясно полити, то під натиском вологи ягоди збільшуватимуться, їхня шкірка почне тріскатися, що призведе до масового гниття винограду. Як зазначалося вище, найбільша потреба винограду у воді припадає на літньо-осінній період. Восени ґрунт на ділянці після збирання врожаю має дуже низький запас вологи. Тому виноградники часто входять у зимовий період з великим дефіцитом вологи, що негативно позначається на перезимуванні кущів — ґрунт легко і глибоко промерзає, пошкоджуючи кореневу систему рослин. Відбувається також зимове висушування надземного приросту кущів, внаслідок чого навіть за незначного зниження температури пошкоджуються центральні найплодоносніші бруньки і луб однорічних пагонів. Ось чому за технологією, розробленою відомими фахівцями, передбачено вологозарядковий полив, який сприяє пом’якшенню мікроклімату на винограднику, забезпечує краще перезимування кущів і постачає достатню кількість вологи рослинам у ранньовесняний період, коли їм необхідно багато вологи і поживних речовин для початкового росту коренів, розвитку молодих зелених пагонів і формування майбутнього врожаю. Глибина зволоження ґрунту за вологозарядкових поливів становить 1,2—1,5 м, за вегетаційних – 1 м. Вибираючи ділянку під зрошуваний виноградник, слід визначити і обов’язково врахувати глибину залягання підґрунтових вод. На супісках це, як правило, 2,5—3 м, на легких середньосуглинкових ґрунтах – 3—4, на важких суглинкових – 5—6 м. На звичайних і південних чорноземах під плантаж вносять 50—60 т/га органічних добрив, 2—3 т/га суперфосфату, 1,5—2 т/га калійної солі. Площа живлення рослин залежить від сили росту кущів певного сорту і становить 3—3,5 х 1,5—2 м. Формування – кордон з висотою штамба 70—120 см. На зрошуваних виноградниках навантаження кущів вічками має бути вище у 1,5—2 рази порівняно з незрошуваними. Обламування зайвих пагонів, здебільшого безплідних, і чеканка зеленого приросту є обов’язковими агрозаходами. Щоб отримувати врожай близько 15 т/га, на південних чорноземах необхідно раз на два роки вносити 30 т/га перегною і щороку 6 ц/га суперфосфату, 4,5 ц/га сірчанокислого амонію і 3 ц/га калійної солі. Одночасно з поливами вносять 30—35 кг/га азоту, фосфору, калію. Бажано ще здійснювати позакореневе підживлення основними добривами та мікроелементами у звичайних дозах.

Минулого року наші яблуні вродили на славу — і самі куштували, і сусідам роздавали. А ще вирішили зробити яблучне вино. Щоправда, вийшло воно у нас посереднє за смаком. Розкажіть, будь ласка, чи всі сорти яблук можна використовувати для виготовлення вина? І, мабуть, є ще якісь секрети, які слід враховувати.
І.Скурихін,Миколаївська обл
Якщо у вас обмежена кількість цукру, то для виготовлення яблучного вина краще брати найцукристіші сорти яблук. Хоча використовувати можна будь-які, навіть дички, але тоді треба додавати набагато більше цукру. Щодо особливостей, то процес отримання яблучного вина відзначається повільним початком бродіння. Це пояснюється тим, що вміст азотистих речовин у соку незначний порівняно з іншими плодами. Фахівці радять змі

Часто в літературі можна зустріти вислів "жируюча лоза". Розкажіть, будь ласка, детальніше, що це таке. За яких умов пагін або лоза можуть стати жируючими і як цього уникнути?
М. Ковальчук, м. Кривий Ріг
Для нормального розвитку кущів необхідно дотримуватися правил виконання обов’язкових агротехнічних прийомів, зокрема обрізування надземної частини виноградної рослини. Кущі різних сортів мають різну силу росту пагонів і врожайність. Фахівцями встановлено, якщо на кущі до осені виростають 8—10 пагонів завдовжки 80—120 см і завтовшки біля основи 7—12 мм, то такий кущ вважають нормально розвинутим. Навесні під час обрізування на ньому можна залишити повноцінне навантаження вічками, а відтак і отримати добрий урожай ягід. Проте в окремі роки, особливо після суворих зим, спостерігається значна загибель вічок — до 60—80 %. Під час обрізування такий кущ не можна на повну силу навантажити вічками. Тоді розвивається недостатня кількість зелених пагонів, а коренева система залишається сильною. Вона несе до надземних частин рослини багато вологи і поживних речовин, від чого зелені пагони починають «жирувати» – сильно рости і до осені виростають завдовжки до 2—2,5 м і завтовшки понад 13 мм. Такі пагони і називають жируючими. Вони мають сильно розвинену серцевину, тому всередині неначе порожньотілі – соломисті. Вони менш плодоносні і не такі стійкі до несприятливих умов зими – морозу, різких перепадів температури. Кущі, що мають жируючі пагони, з року в рік недовантажуються і не дають бажаного врожаю. Щоб такого не відбувалося, коли жируючі пагони виростуть до 10—15 см, необхідно їх прищипувати, тоді розвиватимуться пасинки, за рахунок яких і підвищують навантаження під час весняного обрізування. Після чого кущі будуть нормально розвиватися. Пагони, що жирують, не слід також використовувати для формування штамбів, рукавів. Це тільки зашкодить розвитку кущів.

Категория: Вопрос — ответ | Добавил: oksana (03.01.2008) | Автор: Оксана
Просмотров: 2883 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Copyright MyCorp © 2016