Розкажіть, будь ласка, чому плодові лози, залишені в різних частинах, скажімо, дворічної лози, за однакових умов різні за продуктивністю? І чи можна змінювати їх плодоносність, залишаючи на плодові стрілки пагони, неоднаково розміщені на дворічних лозах?
В.Донченко,м. Миргород
На виноградному кущі найплодоносніші вічка розташовані на однорічних пагонах, які знаходяться на дворічній деревині. Якщо на сучку заміщення розвинулися не два, а один пагін, то його слід обрізати знову на сучок заміщення, залишивши на ньому два вічка, а плодову стрілку залишити на тій, що вже відплодоносила, тобто залишити найрозвинутіший пагін (рис. 2). Якщо кущ не довантажений вічками, то на стрілці, яка вже відплодоносила, можна залишити два найрозвинутіших пагони, які стануть плодовими стрілками. Слід враховувати, що кожний однорічний пагін має неоднаково сформовані бруньки, а відтак і їхня плодоносність різниться. Ось чому не буває на кущі пагонів, однакових за плодоносністю, але слід враховувати, що найплодоносніші визрілі однорічні пагони розташовані на дворічній лозі, тому саме їх і слід залишати на плодоношення. Пагони, які розвинулися із сплячих бруньок на багаторічній деревині, залишають, якщо вони потрібні для заміни застарілого ріжка, рукава чи багаторічного штамба, тобто для відновлення формування куща. Отже, плодовілози, залишені в різних частинах дворічної лози, при однакових інших умовах неоднакові за продуктивністю. Зокрема, у сорту Шасла біла вони врожайніші на п'ятому—десятому вузлах торішньої стрілки, у Аліготе — на її кінці, у Каберне-Совіньйон — біля основи чи в середній частині. Таким чином, залишаючи на плодові стрілки пагони, неоднаково розміщенінадворічних лозах, можна змінювати їхню плодоносність, фізіологічну активність листя, величину і якість урожаю.
Шановна редакціє! Незабаром весна, а з нею додається багато роботи у виноградарів-аматорів. Розкажіть, коли слід починати обрізувати кущі? Адже відомо, що в момент набубнявіння вічка не дуже міцно тримаються на лозі і можуть бути пошкоджені або взагалі відвалитися під час обрізування.
І. Стороженко,м. Кривий Ріг
Обрізування кущів винограду розпочинають у березні—квітні, тобто до набубнявіння бруньок. У господарствах, де під виноградні насадження виділені великі площі, через нестачу робочих рук обрізувати кущі починають ще в зимовий період під час відлиг та потепління, щоб закінчити роботу вже до розпускання бруньок, тобто виконати її слід у дуже короткий строк. Якщо ж бруньки вже набубнявіли, то дуже легко збити центральну бруньку, яка є найсформовмованішою і найплодоноснішою. Щоправда, згодом починає розвиватися брунька заміщення, але вона, як правило, у більшості сортів менш плодоносна. Отож, пошкодивши або збивши випадково центральну бруньку, ми втрачаємо частину врожаю. Тому якщо не встигли обрізати кущі до набубнявіння бруньок, фахівці радять почекати, доки вони розів’ються, а молоді зелені пагони, які крихкі і легко обламуються, укріпляться. І лише після цього обрізувати виноград, застосовуючи обрізування на живе вічко.Одночасно обламують непотрібні для формування слаборозвинуті безплідні пагони. Але роблять це дуже обережно, бо зайве видалення зелених пагонів може призвести до зменшення листкової поверхні й ослаблення кущів.
Шановна редакціє! Я вирощую виноград не так давно, лише 3 роки, і відчуваю, що мені бракує знань. Зокрема дуже цікавить таке питання: за яких обставин із сплячих бруньок розвиваються безплідні пагони. Хотілося б, щоб відповідь на нього дав фахівець з виноградарства.
В.Кирилюк,м. Шепетівка Хмельницької обл.
Виноградний кущ складається з кореневої системи, штамба, підземного і надземного, кордонів (рукавів), ріжків і однорічних пагонів (рис. 3). Однорічні пагони несуть на собі зимуючі вічка, які складаються з центральної і 2—3 бруньок заміщення і ще недорозвинутих бруньок на підстиляючому шарі зимуючого вічка. Центральна брунька є найрозвинутішою, у ній закладається найбільше зародків суцвіть. Навесні вона перша прокидається, починає рости і утворює зелений пагін із суцвіттями, тобто від неї отримують найбільший урожай. У цьому випадку бруньки заміщення зазвичай не розвиваються і перетворюються на сплячі. Таким чином урожай на кущах дають, як правило, однорічні пагони, розташовані на дворічних ріжках, на яких, як і на багаторічних рукавах, штамбах, є сплячі бруньки – нерозвинуті бруньки заміщення. Частина з них гине від морозу, хвороб, а решта залишається. Вони частково деградують, але поступово ростуть з багаторічної деревини. Зародки суцвіть, які вони мають, відмирають, і вони стають безплідними. За сильних пошкоджень морозом, градом, хворобами однорічних пагонів відбувається низьке навантаження кущів вічками, а відтак і пагонами та врожаєм. Але ж коренева система куща залишається могутньою, вона посилено працює, подає багато вологи і поживних речовин, під натиском яких починають рости сплячі бруньки на багаторічній деревині. Вони вже без зачатків суцвіть. З таких бруньок, як правило, і розвиваються безплідні пагони.
У №5 за 2002 р. відомий виноградар В.І.Войтов розповідав: "Мені потрапив до рук надзвичайно гарний сильний клон". Що таке клон і клонова селекція взагалі? І чим відрізняється гарний сильний клон від інших?
О.І.Печиуз,с. Бобровиця, Чигиринський р-н, Черкаської обл.
Клон – це вегетативне потомство брунькової мутації, що генетично відрізняється від вихідних рослин сорту за однією чи кількома ознаками, які зберігаються при вегетативному розмноженні. Клонова селекція – один з найефективніших шляхів, що дозволяє поліпшити окремі сорти за рахунок упровадження у виробництво клонів, які підвищують урожайність насаджень на 25—30% при збереженні, а іноді й при поліпшенні якості. Відбір брунькових мутацій широко застосовується за вегетативного розмноження винограду та інших рослин. Серед методів індивідуального відбору існує відбір брунькових мутацій, під час якого виявляють зміни на якійсь частині куща або в цілому на ньому. Так, відомий грузинський селекціонер Лаладзе помітив на кущі винограду білоягідного сорту Ркацителі один пагін, на якому було два грона із забарвленими ягодами. Восени він відокремив цей пагін від куща, а навесні розмножив. У нових кущів збереглося темне забарвлення ягід. Ось так від брунькової мутації з’явився новий сорт Чорне ркацителі. Мабуть так само з’явилися й відомі сорти Шасла біла, рожева, мускатна та петрушкова, що стали вже класикою сучасного виноградарства. Інколи вчені займаються відбором для виявлення морфологічно-ідентичних мікромутантів, які відрізняються від основного сорту підвищеною врожайністю, якістю, раннім достиганням ягід, морозостійкістю тощо. Так, в 1956 році на Анапській дослідній станції на кущі сорту Рислінг було помічено один пагін з великими темно-зеленими товстими листками із слабогофрованою поверхнею пластинки (аутотетроплоїд) та великими ягодами, які достигли на 7—10 днів раніше, ніж на решті кущів цього сорту. У потомстві ці ознаки збереглися і з’явився новий ранньостигліший клон Рислінгу з більшими ягодами. А щодо сорту Піно чорний, то хочу нагадати, що існує три його різновиди: з золотистою лозою, золотисто-зеленою і сірою. Клони золотистої і золотисто-зеленої лози переважають сіру за врожайністю у 4 рази, середньою масою грона – в 3 рази, кількістю ягід у гроні – в 3,5 рази (при однаковій масі ягід). Сорт Піно чорний із сірою лозою поширений на півдні Франції у провінції Бургундія, а із золотистою та золотисто-зеленою – у Шампані, звідки і був завезений до Бессарабії та Киргизії. Слід зазначити, що найефективнішою клонова селекція є на старовинних сортах, де в наслідок постійного впливу зовнішнього середовища, що з часом змінюється, збільшується кількість мутацій. Таким чином в Австрії було виділено клони 14 основних сортів, в Угорщині – понад 25, в Італії – 130 районованих сортів і 26 філоксеростійких підщеп, в Румунії виділено клони 30 столових і технічних сортів, у Франції – понад 100 районованих сортів, в Німеччині – понад 19 основних сортів. Це мова йшла про виділення клонів з позитивними ознаками, але існують і клони з негативними ознаками, що значно знижують продуктивність виноградних кущів. Це сорти, ягоди яких схильні до горошіння або квітки осипаються в період цвітіння, в результаті чого різко знижується врожайність кущів, клони із слабкою стійкістю до бактеріального раку, нестійкі до зимових умов тощо. Такі кущі звичайно викорчовують і спалюють. Існує ще таке поняття як штучний мутагенез. За штучного хімічного мутагенезу мутації спричинює хімічний обробіток насіння або пагонів мутагенними речовинами, за фізичного мутагенезу на насіння й пагони впливають рентгенівськими променями (гамма-випромінювання). Але такими дослідженнями зазвичай займаються науково-дослідні заклади.
Розкажіть, будь ласка, як і коли найкраще пересаджувати кущі на нове місце? Сподіваюсь, що така інформація стане в пригоді багатьом аматорам.
Р.Тесленко,м. Бєлгород-Дністровський, Одеська обл.
У виноградарстві зазвичай висаджують саджанці на простійне місце навесні, коли ґрунт дозволить вийти на ділянку. Але в районах, де суворі зими спостерігаються дуже рідко, висаджувати можна й восени, прикривши після садіння верхівку саджанця шаром землі. Навесні ґрунт не розгортають, доки не з’явиться на поверхні зелений пагін. Пересаджувати дорослі кущі найкраще навесні. При цьому слід значно скоротити надземний приріст, залишивши 2—3 однорічних сучка з 2—3 вічками. Викопують кущі дуже обережно, щоб не пошкодити корінці, і висаджують у ями розміром 70х70 см і завглибшки не менше 50 см. Присипавши п’яткову кореневу систему, землю необхідно добре утрамбувати ногами, потім ще досипати землі до середини ями і полити 3—4 відрами води. Коли вода вбереться, яму засипають доверху. Навесні наступного року, коли ґрунт розмерзнеться, кущ слід полити 10 л води, бажано теплої (до 50оС), а потім прикрити ґрунтом і замульчувати старим листям.
Що таке біологічна продуктивність винограду? Розкажіть, будь ласка, детальніше.
М.Петренко,м. Київ
Взагалі біологічна продуктивність винограду – це загальна маса органів винограду, щорічно створювана надземними і підземними органами рослини. Використовується вона для характеристики однієї рослини, одного рядка чи гектара виноградника. У літературі з виноградарства для визначення певних особливостей того чи іншого сорту звичайно вказують урожайність куща в кілограмах; загальна врожайність, як правило, дається з гектара і позначається ц/га; середня маса грона – це середній показник маси 100 грон; розмір ягоди – також середній показник розміру 100 ягід; цукристість і кислотність виноградного соку визначається за середніми показниками у період достигання ягід (для визначення використовують середні проби винограду з ділянки насаджень, а під час переробки на винзаводі краще брати проби соку в ємностях).
|
