Мене цікавить, коли слід укривати лозу на зиму і як це краще зробити: вкладати її прямо на землю чи щось підстеляти, засипати зверху землею чи накривати чимось? А ще розкажіть, будь ласка, коли розкривають лозу після зимівлі?
Д.Висоцький,м. Миколаїв
В укривній зоні виноградарства кущі на зиму вкривають після листопада. Якщо він не відбувся, то, орієнтуючись на погодні умови, краще це зробити в жовтні. Зазвичай виноградні кущі вкривають землею, нагортаючи на рукави і однорічні пагони, які пригнули до землі, ґрунт так, щоб над пагонами був шар землі завтовшки 20—25 см. Деякі аматори вкривають кущі городнім бадиллям і лише зверху насипають трохи землі, інші використовують солому і мати з очерету. Останнім часом багато аматорів широко застосовують для укриття поліетиленову плівку, стверджуючи, що під нею добре зберігаються вічка. Напровесні кущі відкривають, тільки-но ґрунт дозволить працювати на ділянці. Безумовно, кожен господар самостійно вирішує, коли найкраще це зробити, але до квітня кущі мають бути обов’язково відкриті.
Вирішив звернутися до досвідчених виноградарів з проханням розповісти, чи можна висаджувати чубуки у затінених місцях, зокрема біля ґанку, а коли вони виростуть, лоза плестиметься по освітленій сонцем стіні?
С.Кравчук,Запорізька обл.
Виноград – світло- і теплолюбна рослина, тому прийнято його вирощувати у південних районах, підбираючи найосвітленіші й нагріті сонячними променями схили. Проте, якщо рослини, які виросли у затінку, потім отримуватимуь багато світла, як у даному випадку, то можна виростити виноград і так. Узимку чубуки раджу посадити в поліетиленовий пакет з-під молока чи кефіру ємністю 1 л так, щоб їхні п’ятки були розташовані посередині пакета. Відкриту частину чубука краще запарафінувати за температури не вище 70оС або вмочити у глиняну бовтанку й накрити на 15—20 днів поліетиленовим пакетом, щоб чубук не підсох. Пакет з чубуком слід поставити у тепле місце при температурі 25—28оС. До розпускання вічка його можна зберігати у темному місці, а потім обов’язково на освітленому (на підвіконні). Через 20—25 днів повинне прокинутися вічко. Ґрунт систематично зволожують, надлишкова волога має витікати через 2—3 отвори, які роблять внизу. У травні рослинки слід загартувати протягом 15 днів на відкритому повітрі у затінку, 5 днів – по півдня на сонці та в затінку, а потім ще 10 днів на сонячному місці. Після цього можна їх висаджувати на постійне місце, залишивши на саджанцях по одному пагону і прищипнувши пасинки. Поливати рекомендують щотижня теплою водою за температури до 50оС, наливаючи по 1 відру під кожний саджанець. Така рослина швидко ростиме і вибереться на освітлену ділянку паркану, стіну будинку чи іншу опору, буде добре рости і щедро плодоносити.
Шановна редакція! Звертаюся до вас із проханням. Розкажіть, будь ласка, чи розмножують виноград діленням куща? Якщо так, то в які строки це краще робити?
В.Кострицька,м. Кривий Ріг
Власне нарізування чубуків винограду – це і є ділення куща на чубуки і кущ. Можливим є також розмноження куща за допомогою відсадків, коли один з пагонів прикопують і з нього виростає могутній кореневласний саджанець (рис. 1). А ще можна з одного довгого пагона виростити кілька саджанців. Такі відсадки називають “китайськими” (рис. 2). Щоб улаштувати відсадок, на краю рукава відбирають довгий визрілий пагін і укладають його у рівчачок, викопаний уздовж ряду на глибину 20—25 см. Пагін слід обов’язково пришпилити, щоб він випадково не піднявся, і засипати його ґрунтом. Попередньо рівчачок добре зволожують. Присипану землю також добре поливають і зверху, коли вода вбереться, мульчують. Пагін присипають землею шаром 10 см. В міру росту зелених пагонів ґрунт підсипають. Попередньо його слід добре полити водою із додаванням мінерального підживлення з розрахунку на 10 л води по 20 г азоту, фосфору і калію. З часом, в міру росту, пагони пасинкують і підв’язують до кілочків. Восени після листопада пагін відкопують і розрізують на окремі саджанці. Відсадки роблять навесні до розпускання бруньок.
Швидко промине осінь і настануть зимові холоди, а з ними у багатьох виноградарів виникає безліч нерозв’язаних питань і проблем, які важко вирішити самотужки. Деякі з них турбують і мене, тому я вирішив звернутися до редакції. Розкажіть, будь ласка, як визначити збереженість вічок після зимівлі, плодоносність бруньок і навантаження кущів винограду при наступному обрізуванні навесні.
І.Петрусенко,Київська обл.
Виноградне вічко розташоване на вузлі, на подушечці підстилаючого шару, і складається з головної (центральної) найрозвинутішої бруньки та 2—3 менш розвинутих бруньок заміщення. На підстилаючому шарі закладені також зачатки найменш розвинутих 4—5 бруньок заміщення, які можна добре розглянути під мікроскопом чи збільшувальним склом. Головна брунька найдиференційованіша і найплодоносніша. Якщо вічко не пошкоджено у зимовий період, то в першу чергу навесні розвивається головна брунька, що несе на собі найбільше суцвіть. Ось чому фахівці радять закінчувати обрізування кущів до початку проростання бруньок, які в цей період надзвичайно ніжні, молоді пагони з головних бруньок легко ламаються, а відтак гинуть найплодоносніші частини рослини. У даному випадку, як і після загибелі головної бруньки від низьких температур у зимовий період, через 10—20 днів, залежно від погодних умов, починає рости одна з найкраще сформованих бруньок заміщення, яка, зазвичай, менш плодоносна, ніж головна. Якщо загинуть бруньки заміщення, то через певний час починає пробуджуватися одна з найрозвинутіших бруньок, розташованих на підстилаючому шарі. Як правило, це безплідні бруньки. Коли ж зимовими морозами пошкоджений (вимерз) і підстилаючий шар зимуючого вічка, то таке вічко вважають загиблим. Пошкоджені бруньки або вічко мають темний чи коричнюватий колір, здорові ж бруньки — зеленого кольору, а між лусочками повстисте опушення коричнюватого кольору. Як же розрізати вічко, щоб визначити його життєвість? Однорічний пагін беруть у ліву руку, а правою гострим лезом вподовж пагона по центру розрізують вічко до підстилаючого шару і відгортають лезом відрізану половинку вічка. На частині вічка, що залишилася на пагоні, мають бути чітко видні головна і дві або одна бруньки заміщення. Якщо всі вони зеленого кольору і не мають коричневих плям, то вічко здорове, коли ж головна брунька (а вона найуразливіша) має коричнювате забарвлення, значить вона загинула. Так оглядають вічка від першого до восьмого—десятого (на довжину майбутнього обрізування плодової стрілки) і дані про стан бруньок записують у зошит. Потім підраховують, скільки виявили загиблих головних бруньок і повністю вічок. Якщо взимку загинуло 30% вічок, то на стільки ж збільшують їхню кількість навесні під час обрізування, а вже в процесі зеленого обламування коригують остаточне навантаження. Академік С.А.Мельник свого часу вчив, як можна просто встановити навантаження вічками на кущ, щоправда для цього необхідно знати основні біологічні особливості сорту. Отож, підрахуємо. Нам необхідно отримати з 1 гектара 70 ц винограду. Середня маса грон даного сорту — 100 г. На зеленому пагоні звичайно буває в середньому 1,5 грона. Плодоносних пагонів у сорту 80%, а загиблих вічок після зими було, скажімо, 50%. Тобто ми повинні підібрати саме таку кількість залишених здорових вічок на кущ, яка забезпечить отримання 70 ц винограду з 1 гектара. Наприклад, якщо намітили залишити 60 вічок на кущ, а з них, як нам відомо, 50% загиблих, то на кущі буде лише 30 здорових вічок. З них тільки 80% вічок є плодоносними, тобто на кущі буде 24 плодоносних пагони, з кожного з них у середньому матимемо 1,5 грона. Отже, на кущі буде 48 грон по 100 г кожне, тобто запланований урожай становитиме 4,8 кг на кущ. На гектарі, зазвичай, вирощують 2000 кущів, а це означає, що врожай становитиме 96 ц, отже 60 вічок – це багато. Їхню кількість краще зменшити, залишивши близько 50 вічок. Дослідниками встановлено, що плодоносність головних бруньок по довжині пагона у різних сортів неоднакова, та й залежить вона від того, у яких погодних умовах у період вегетації формується зимуюче вічко винограду. Так, нижні вічка на зеленому пагоні формуються за менш сприятливих погодних умов весни (травень). Окрім того, в цей період рослина витрачає велику кількість поживних речовин на розвиток кореневої системи після зими, на ріст однорічного приросту, листків, суцвіть, тому нижні вічка приблизно з 1 по 3—4 у більшості сортів винограду менш плодоносні, ніж з 5 по 8—10 вічко, що формуються за сприятливіших умов влітку, коли сам кущ уже сформувався і витрачає менше поживних речовин на розвиток коренів, пагонів тощо. Та й асиміляційний апарат на цей час найбільш розвинутий. Отже, враховуючи стан зимуючих вічок по довжині пагона, і обрізують виноград на відповідну довжину плодових стрілок. Є сорти, у яких перші 1—5 вічок від основи пагона мають високу плодоносність. У такому разі застосовують коротке обрізування, залишаючи на кущ більшу кількість коротко обрізаних пагонів (Каберне, Одеський чорний). Столові сорти з великими гронами також обрізують коротко. Горизонтальне або похиле підв’язування обрізаних довго стрілок плодоношення у цьому випадку не потрібне. У решти районованих сортів винограду зазвичай плодові стрілки обрізують на середню довжину – на 5—7 вічок, а у сорту Ркацителі – на 7—9 вічок. Щодо запланованої врожайності, то на незрошуваних ділянках, як зазначалося вище, планують урожайність 70 ц/га. Аматори-виноградарі вважають, що на рентабельному винограднику столових сортів кожен кущ має давати 15—17 кг винограду. Коли на кущі столового сорту з великими гронами залишити під час обрізування 50 вічок, з яких 25 вічок живі, а з них 50% плодоносні, то це буде 12 пагонів на кущ, кожний з яких матиме приблизно 1,2 грона. Якщо середня маса грона 900 г, то кожний плодоносний пагін даватиме 900 х 1,2 = 1080 г ягід винограду. Таких пагонів на кущі 12, а відтак урожай з нього становитиме близько 13 кг винограду. Отже, навантаження можна збільшити ще на 5—10 вічок. На столових сортах з великими гронами під час зеленого обламування слід залишати і частину безплідних пагонів, які здебільшого розташовані на сучках заміщення. Щоб забезпечити добрий розвиток кущів за такого навантаження врожаєм, необхідно добре доглядати за ними: поливати протягом вегетації, підживлювати. Слід зазначити, що столові кущі винограду менш стійкі до низьких температур узимку і більшість з них витримують морози до –21—23оС. Тому в багатьох регіонах України вони потребують укриття на зиму землею, бадиллям чи поліетиленовою плівкою. Щодо останньої, то її необхідно знімати одразу після того, як мине сильне похолодання, бо під час відлиг під плівкою створюватиметься парниковий ефект, а відтак вічка можуть передчасно прорости і легко пошкоджуватимуться навіть невеликими морозами. Отже, правильне навантаження кущів вічками і врожаєм позитивно позначається на формуванні майбутнього якісного врожаю і повноцінних пагонів, які необхідні для навантаження кущів наступного року.
|
