Сушіння винограду —один із способів його консервування, адже сушений він довго зберігається, не втрачаючи цукор (у концентрованому вигляді), білок, залізо, яблучну й винну кислоти, вітаміни та мікроелементи. А ще сушений виноград посилює кровообіг, тому він дуже корисний для хворих людей. Під час сушіння з безнасінних сортів виготовляють кишмиш, з дрібних ягід, що не мають насіння, — коринку, а з насіннєвих — родзинки. Ми сушимо тільки кишмиш, до того ж найпростіший спосіб — під сонцем і на горищі. Це забезпечує збереження смакових якостей ягід і відносно швидке їх висушування. Робимо це так: грона розкладаємо в один шар на дерев'яні решітки, чисту тканину або папір, через кожних 2—3 дні перевертаємо. Сушіння триває 3—4 тижні. Проте цей процес можна вдосконалити і прискорити, зробивши його комбінованим: вдень сушити під сонцем, а на ніч закладати до сушарки. Виноград висушується за 5—7 діб. Прискоренню процесу сприяє й спеціальна обробка ягід, яку ми застосовуємо перед сушінням — “обджуш” (гаряча вода). Для цього попередньо на 3—4 секунди занурюємо кожне гроно в окріп з розчиненою питною содою (1 ложка соди на піввідра води), а потім розкладаємо їх на сонці протягом кількох днів. Після просушування ягоди обкурюємо протягом 1 години сіркою, спалюючи гноти у нижній частині сушарки, де на деках розкладено виноград. “Обджуш” сприяє утворенню у шкірці ягід мікроотворів, через які волога швидко випаровується, а обкурювання запобігає гнильним процесам. Строк сушіння скорочується втричі. Сушіння вважається закінченим, коли ягоди вже не роздавлюються між пальцями і стають пружними. Висушений виноград спочатку легенько протирають руками, а потім провіюють, щоб очистити від сухих гребенів і плодоніжок. Зберігають кишмиш у скляній тарі, закритій кришками, в сухому місці за температури +5—6оС і вологості 60—70 %. Просту сушарку можна виготовити власноруч. Це короб, виготовлений з фанерованого ДСП розміром 70х70х100 см з п’ятьма поличками, на які ставимо решета з нержавіючою сітки. Дверцята по всій висоті щільно зачиняються. Зверху прикріплена бляшана парасолька з витяжною трубою 10х10х50 см, а знизу — металева (жерстяна) нещільна підлога, де встановлено електронагрівач — лампа на 200 ват або сушарка з вентилятором. Температура у сушарці підтримується у межах 45—55оС. Для сушіння використовують сорти Тайфі рожевий, Мрія, Мускат гамбурзький, Мускат білий, Кишмиш білий, Кишмиш рожевий тощо. Та особисто в мене найкращий кишмиш виходить з винограду сортів Русбол, Ромулус, Кишмиш лучистий, Голд кишмиш. Упродовж багатьох років мав змогу переконатися, що за якістю він не поступається навіть зарубіжній продукції.

Виноградарі вже давно помітили здатність дикої виноградної рослини самостійно регулювати силу росту пагонів, що, мабуть, і допомогло їй зберегтися і вижити у лісовому співтоваристві. Сильний ріст невеликої кількості пагонів, що розвиваються на лозі у перші роки життя, дає змогу їм швидко підніматися до світла і розміщувати свої асиміляційні й репродуктивні органи на верхівках дерев. З часом, коли зникає необхідність боротьби за світло, на торішній лозі розвивається велика кількість пагонів, що несуть репродуктивні органи, і сила росту пагонів знижується до певного рівня, на якому і залишається протягом багатьох років життя рослини. Від чого ж залежить сила росту пагонів у дикого винограду і як вона регулюється? Щоб відповісти на це запитання, треба проаналізувати умови зростання й розвитку пагонів у різні періоди життя рослини. Так, під час піднімання до верхівки дерева лоза має переважно вертикальну або близьку до вертикальної орієнтацію в просторі. За такого розміщення пагонів на гілках і стовбурах дерев максимально виявляється полярність винограду, і з настанням вегетації починають рости переважно верхні вічка. Усі вічка, які розташовані нижче, найчастіше взагалі не розвиваються або з них виростають слабкі пагони. Очевидно, у цей період життя дикого винограду живильні речовини і волога перерозподіляються на користь невеликої кількості верхніх точок росту. Це стимулює ростові процеси і підвищує силу росту пагонів, що розвинулися на верхньому кінці лози. Коли виноградна рослина досягне верхівки дерева, однорічні пагони через відсутність опори втрачають вертикальну орієнтацію. Вони розміщуються горизонтально або звисають донизу. Внаслідок зміни положення лози в просторі пригнічується полярність і рівномірне надходження живильних речовин до всіх точок росту, сформованих на торішніх пагонах. На кущі розвивається велика кількість пагонів, але сила їхнього росту зменшується до визначеного рівня, що регулюється самою рослиною. Мабуть, цей рівень, закладений у генотипі виноградної рослини, що склався у процесі еволюційного розвитку, є критичною точкою, нижче якої не може зменшуватися сила росту пагонів. Отож, механізм регулювання росту пагонів є важливою біологічною властивістю рослини, оскільки виноград здатний закладати набагато більше бруньок, ніж може реалізувати їх у пагони. Дійсно, внаслідок прояву цієї властивості на рослинах щорічно створюється запас вічок із частини бруньок, що формуються на лозі. Вони не починають рости, коли досягається визначене співвідношення між вегетативною силою рослини і кількістю пагонів, що розвинулися, а перебувають, так би мовити, у резерві. І тільки за порушення цього співвідношення (через зовнішні або внутрішні причини) вони розвиваються, утворюючи пагони та додаткову вегетативну масу. Це дає змогу дикому винограду в сприятливі для росту й розвитку роки уникнути надмірного перевантаження пагонами і врожаєм, а відтак і значного ослаблення сили росту пагонів та повної загибелі куща. За погіршення умов зростання вегетативна сила рослини зберігається за рахунок розвитку пагонів із резервних вічок. Отож, сила росту пагонів дикого винограду залежить від взаємодії двох чинників. Посилення або зменшення хоча б одного з них може впливати на силу росту пагонів. Та якщо кількість вічок, що розвинулися на рослині, перебуває в оптимальному співвідношенні з її вегетативною масою, то ступінь розвитку пагонів зберігається протягом тривалого часу на визначеному рівні. За вирощування винограду в культурі, коли рослині з перших років життя надають певної форми, яку постійно підтримують, щоб мати щорічні високі врожаї гарної якості, з'явилася необхідність в усвідомленому регулюванні росту вегетативних і репродуктивних органів. І це дійсно так. Адже якщо кілька років не доглядати за плодоносним кущем, він так само, як і дикий виноград, почне самостійно регулювати свій ріст. На рослині розвинеться велика кількість пагонів, але їхній ріст різко уповільниться до визначеного рівня, що призведе до значного зменшення маси грон і погіршення якості врожаю. Та коли на такому кущі знову виконати необхідний комплекс агротехнічних робіт, то наступного року він дасть гарний приріст і нормальний урожай. Таким чином, можна зробити висновок: маса грон, розмір і якість врожаю значною мірою визначаються ступенем розвитку пагонів на кущі. Отже, уся практична діяльність людини на винограднику повинна бути спрямована на встановлення такого співвідношення між вегетативною масою кущів і кількістю пагонів, що розвинулися, що дало б змогу вирощувати максимальну кількість оптимальних пагонів для одержання продукції високої якості, достатнього врожаю та заготівлі чубуків. Саме тому пріоритетним напрямком робіт в агротехнічному комплексі вже протягом багатьох років є розробка ефективних методів регулювання сили росту пагонів. Багатовіковий досвід, накопичений у виноградарстві, свідчить, що найдієвішими є такі агротехнічні прийоми, які впливають на ріст пагонів за конкретних умов зростання кущів, — обрізування (щорічне видалення частини однорічних лоз і багаторічних гілок) та обламування зелених пагонів, яке доповнює його (видалення зайвих пагонів, що розвинулися після обрізування). За допомогою цих агрозаходів на кущах винограду залишають певну кількість вічок і пагонів і тим самим впливають на ступінь їхнього розвитку. Ось чому особливо важливим є вибір методу розрахунку оптимальної кількості пагонів, які залишаються на кущах за кожного конкретного випадку. На жаль, більшість з цих методів має недоліки: вони не повною мірою враховують вегетативну масу виноградного куща; часто для визначення навантаження беруть довільну планову врожайність, що є вихідною точкою розрахунку; більшість з наведених методів не можна використовувати, коли визначають навантаження маточних кущів, де основною продукцією є чубуки. Усе це ускладнює ефективне застосування цих методів, а відтак знижує можливість максимального використання біологічного потенціалу виноградної рослини. Пропоную власний метод розрахунку навантаження виноградних кущів пагонами, що враховує вищеперераховані недоліки. Нині у виноградарстві вегетативну масу куща прийнято оцінювати за ступенем розвитку всього однорічного приросту і, отже, найповніше даний показник буде визначений обсягом деревини однорічної лози, що розвинулася на кущі у поточному році. Дійсно, така теорія має численні приклади практичної реалізації встановленої біологічної закономірності. Так, якщо вегетативна маса виноградного куща за конкретних умов зростання залишається на одному рівні, то зниження кількості пагонів на ньому призводить до підвищення сили їхнього росту, а збільшення їхньої кількості, навпаки, - до зменшення сили росту пагонів. Та коли на винограднику проводять комплекс робіт, спрямований на збільшення вегетативної маси рослин (внесення добрив, зрошення, збільшення площі живлення тощо), а навантаження на кущі залишають постійним, спостерігається збільшення сили росту пагонів. Якщо ж одночасно з проведенням заходів, спрямованих на підвищення вегетативної маси куща, пропорційно до її збільшення підвищувати навантаження кущів пагонами, сила їхнього росту залишатиметься на одному рівні. Оскільки деревина однорічних пагонів виноградної рослини є органічною речовиною, накопиченою рослиною протягом вегетаційного періоду, вище описану біологічну закономірність можна сформулювати так: сила росту пагонів виноградної рослини знаходиться у прямій залежності від кількості органічних речовин, накопичених рослиною у попередньому періоді вегетації, і в зворотній залежності від кількості пагонів, залишених на рослині, у поточному вегетаційному періоді. Після визначення вегетативної маси кущів певного сорту винограду розраховують норму їх навантаження пагонами, якої дотримуються під час обламування зеленого приросту. Вважаю, що розрахунок навантаження кущів винограду пагонами, який грунтується на біологічних закономірностях росту й розвитку лози, дає змогу досить ефективно керувати ростом пагонів за кожного конкретного випадку й отримувати продукцію необхідної кількості та якості.